Загинув керівник «Плацдарму» Олексій Юков

Керівник асоціації дослідників військово-історичної спадщини «Плацдарм» Олексій Юков помер від смертельних поранень, отриманих під час ексгумації тіл на лінії зіткнення. Про це повідомила його дружина Євгенія Калугіна. Інформацію підтвердив військовослужбовець Сергій Гнезділов.

Олексій Юков понад 20 років займався пошуком загиблих військових. Його загін спочатку досліджував місця боїв Першої та Другої світових воєн. З 2014 року він проводив пошук і евакуацію тіл полеглих у російсько-українській війні.

«Велика втрата для мене особисто та мого кола спілкування. Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив у Слов’янську. Його ім’я – це про Український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним», – написав Гнезділов.

Шлях пошуковця

Олексій Юков народився 9 вересня 1985 року у Слов’янську. У 13 років він уперше побачив місце бою Другої світової війни. Там кісткові рештки радянських і німецьких військових лежали розграбованими просто неба. Це стало поштовхом займатися пошуком і гідним перепохованням полеглих.

У 2013 році він зареєстрував пошуковий загін «Плацдарм» і розпочав пошуки загиблих військовослужбовців ЗСУ на Донбасі. З лютого 2022 року «Плацдарм» діє самостійно. Раніше Юков працював у волонтерській групі «Чорний тюльпан». Відтоді його загін повернув із фронту понад 1500 тіл. Здебільшого це українські військові, серед яких також є росіяни.

Окрім пошуку тіл загиблих, Олексій був тренером бойових мистецтв. 4 грудня 2024 року його нагородили відзнакою Президента України «Золоте серце» за вагомий особистий внесок у волонтерську допомогу та розвиток волонтерського руху.

Громадський діяч Олег Котенко, який раніше обіймав посаду Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, назвав Юкова професіоналом, другом і людиною, на яку завжди можна було покластися.

«Завдяки його наполегливій праці, небайдужості та відданості своїй справі тисячі родин змогли знайти й гідно вшанувати пам’ять своїх Героїв. За кожним встановленим ім’ям стояли важка робота, відповідальність і велике людське серце», – зазначив Котенко.

Він додав: «Твоя втрата – непоправний біль для всіх, хто знав і працював із тобою. Це велика втрата для пошукової спільноти, для родин, які чекали на звістку про своїх рідних, і для всієї України. Спочивай з миром, Олексію. Вічна пам’ять і вічна шана!»

Лише за два дні до загибелі Олексій Юков написав: «Коли мене питають: як ви бачите війну? Для мене це не героїзм і паради… це жорстокість людей та зло в усіх його проявах. Про війну можна сказати багато, а наслідки завжди ті самі. Війна не враховує правил, які створює людство, бо людство само створює війну. Розділяючи та знищуючи не тільки собі подібних, а й усе навколо. Прикриваючись творцем чи ідеями, якими замінює здравий глузд, знищуючи людей то за національною ознакою, то за релігійною складовою. А іноді усе вкупі… Тому я як пошуковець бачу війну в усіх проявах, стикаючись як з причинами, так і наслідками. Тут людське життя не коштує нічого. Тут усе як не в кіно. Між двох світів збираємо тіла і душі, щоб повернути їх з війни. І ті, хто доторкнувся до війни, залишається з нею і в ній, бо вона вже не відпускає нікого. Пошук триває, допоки ми з вами боремось за них, в них є шанс на повернення!!!»