Загроза ЗАЕС: не лише шість реакторів, а й сховище палива

Росія продовжує будівництво нових ліній електропередачі, щоб під’єднати Запорізьку атомну електростанцію до окупованих територій. Про це свідчить аналіз супутникових знімків за останні пів року. Будівництво ЛЕП між окупованими Мелітополем у Запорізькій області та Генічеськом у Херсонській області майже завершили у травні. Українські безпілотники зірвали ці плани. Найбільше тривоги викликає те, що Росія не відмовляється від наміру запустити станцію в зоні бойових дій.

Запорізька атомна станція — найбільша в Європі. Вона має шість енергоблоків ВВЕР потужністю 1000 МВт кожен. Для порівняння, Рівненська АЕС має чотири енергоблоки, а Південноукраїнська — три. Сумарна потужність ЗАЕС перевищує можливості Рівненської і Хмельницької АЕС разом. На початку березня 2022 року Енергодар окупували, і станція опинилась під контролем Росії.

З того часу атомна станція фактично перетворилась на військову базу. За даними джерела, у машинних залах першого, другого, п’ятого та шостого енергоблоків розмістили військову техніку. Окремі технічні приміщення біля берегової лінії колишнього Каховського водосховища заміновані.

У перший рік окупації, коли на станції ще працював український персонал, енергоблоки поступово виводили з роботи. У вересні 2022 року станція припинила постачати електроенергію. Щонайменше один блок залишався в стані гарячого зупину для теплопостачання та переробки рідких радіоактивних відходів. У квітні 2024 року всі шість реакторів перевели в холодний зупин. Це найбезпечніший стан. Реакція поділу не відбувається, але паливо все одно розігрівається і потребує постійного охолодження.

«Під час холодного зупинення, якщо з будь-якої причини тепловідведення переривається, існує додатковий запас реагування в кілька днів, перш ніж охолодження ядерного палива в реакторі може бути ускладнене. Реактор також потребує менше охолоджувальної води, ніж під час гарячого зупинення, що стало складнішим після руйнування Каховської греблі нижче за течією в середині 2023 року», — пояснювали в МАГАТЕ.

Ризики блекаутів і можливого перезапуску

Після зупинки реакторів ЗАЕС з постачальника електроенергії стала одним із найбільших споживачів. Система охолодження потребує постійного живлення. Через бойові дії станція періодично втрачає зовнішнє енергопостачання. Кожен такий випадок несе ризик ядерного інциденту. У 2026 році блекаути почастішали. Останній стався 14 липня. За даними джерела, це був десятий блекаут від початку року.

«Це вже десятий блекаут від початку 2026 року — тривожний антирекорд для найбільшої атомної електростанції Європи, яка вже понад чотири роки перебуває під російською окупацією. Така статистика є безпрецедентною та свідчить про критичний стан ядерної безпеки на ядерному об’єкті», — повідомило джерело.

Загалом з початку окупації станція 19 разів повністю втрачала зовнішнє живлення. «Зовнішнє постачання електроенергії важливо для безпеки будь-якої атомної станції постійно. Бо паливо в реакторах і в басейні охолодження відпрацьованого палива постійно гріється. Його постійно потрібно охолоджувати. Для цього мають працювати помпи, які накачують воду. Якщо немає живлення, паливо перегрівається і плавиться. Саме так, як було на Фукусімі», — каже виконавчий директор Екодії, експерт з атомної енергетики Олексій Пасюк.

Аварія на Фукусімі-1 у 2011 році сталася через втрату зовнішнього живлення після землетрусу. Дизельні генератори увімкнулися, але цунамі затопила їх. Насоси зупинилися, вода перестала циркулювати, температура зросла. Перегрів спричинив реакцію цирконію з парою, утворення водню та вибухи.

У холодному зупині не утворюється радіоактивний йод. Тому у разі гіпотетичної аварії викиду ізотопів йоду не буде. Вчені-ядерники наголошували, що йодна профілактика через можливу аварію на ЗАЕС не має сенсу. Ситуація зміниться, якщо запустять хоча б один енергоблок. Це може статися до кінця року.

«У нас немає жодних сумнівів, що залишилися місяці до початку перезапуску Запорізької атомної електростанції. Звичайно, ми знайдемо ту конфігурацію, яка буде прийнятна всій світовій спільноті, насамперед з точки зору безпеки, екологічної ефективності станції, ну і, звичайно, комерційної привабливості», — заявив гендиректор Росатома Олексій Лихачов 5 червня.

«Звичайно, в ситуації, коли блок під навантаженням, температура суттєво вища, вищий тиск, тож втрата живлення призведе до більших наслідків. Тому запускати станції в умовах бойових дій — збільшувати ризик аварії з викидом радіоактивних матеріалів в довкілля, які залежно від вітру, можуть переміщуватись на великі відстані. Це те, чому потрібно запобігти», — каже Олексій Пасюк.

Друга проблема — вода для охолодження. Без свіжої води та, що є в басейнах і реакторі, перегрівається і випаровується. Після підриву Каховської ГЕС рівень води в охолоджувачі знизився більше ніж на 3,2 метра. Окупанти збудували ізолюючу греблю і використовують мобільні помпи. 23 липня через бойові дії в Енергодарі зупинилося водопостачання.

«Хоча вода, необхідна для охолодження реактора та інших важливих функцій ядерної безпеки, продовжує постачатися з ґрунтових свердловин, втрата водопостачання є ще однією ознакою складних умов, з якими стикаються ті, хто працює над підтримкою ядерної безпеки на ЗАЕС», — йдеться у заяві МАГАТЕ.

Олег Дудар, який до вересня 2022 року виконував обов’язки керівника експлуатаційного підрозділу ЗАЕС, припускав, що Росія може спровокувати аварію, щоб зупинити наступ ЗСУ. «Якщо побачимо, що вони намагаються розігнати якийсь з реакторів, це означатиме, що вони намагаються “підпалити” активні зони. Це буде терактом з метою зупинити наступ українського війська. Тобто росіяни можуть використати ЗАЕС як брудну бомбу. Ні для чого іншого вона їм не потрібна», — заявляв він.

Олексій Пасюк зауважує різницю між терактом на станції та брудною бомбою. «Що таке брудна бомба? Це вибуховий пристрій, начинений радіоактивними матеріалами. Коли його підривають, ці радіоактивні матеріали розлітаються і заражають територію. Щоб таке створити, не обов’язково мати доступ до реактора. Поряд з ЗАЕС є сховище відпрацьованого ядерного палива. Щоб зробити брудну бомбу, достатньо просто розпиляти ці контейнери і є оцей радіоактивний матеріал. На станції він теж є».

Найчастіше згадують шість реакторів і забувають про сьомий об’єкт — сухе сховище відпрацьованого ядерного палива. ЗАЕС єдина мала власне таке сховище. Матеріалів для брудних бомб там достатньо. Окупантам навіть не обов’язково створювати бомбу навмисно. «Сухе сховище відпрацьованого ядерного палива ЗАЕС — це бетонний майданчик зі спеціальними контейнерами. Внаслідок похибки під час бойових дій, ми можемо отримати розгерметизацію цих контейнерів. Радіус забруднення залежатиме від сили вибуху», — каже Олексій Пасюк.

Більшість аварій — це набір випадковостей, що створюють ланцюг подій. «Звичайно, є продуманий алгоритм, системи захисту, які мають спрацьовувати автоматично. Але не варто забувати, що це, по суті, зона бойових дій. Тому на ЗАЕС може бути сценарій, який ніхто ніколи не розраховував. І в цьому основна проблема. Бо на те, щоб працювати у зоні бойових дій, ніяка атомна станція не розрахована», — підкреслює експерт.

Міжнародна спільнота повинна докласти максимум зусиль, щоб не допустити запуску енергоблоків і звільнити станцію з окупації. «З 2022 року РФ використовує окупацію Запорізької атомної електростанції як інструмент ядерного терору проти Європи. В усіх інших своїх цілях РФ зазнала невдачі й, найімовірніше, продовжить зазнавати поразок, зокрема у спробах під’єднати ЗАЕС до окупованої енергомережі та перезапустити реактори… Водночас постійні ризики для ядерної безпеки, створені Росією на ЗАЕС, означають, що міжнародна спільнота, включно з МАГАТЕ, повинна прискорити звільнення станції з російської окупації всіма доступними засобами, зокрема шляхом запровадження жорстких санкцій», — заявляє Ян Ванде Путте, фахівець із ядерної енергетики Greenpeace Україна.