Іван Скоропадський: 304 роки з дня смерті гетьмана
Іван Скоропадський у гетьманському вбранні з булавой та мечами
Народжений 1646 року в Умані, Іван Скоропадський виріс разом із Гетьманщиною. Він пройшов крізь Руїну та опинився в центрі суперництва між Швецією, Росією та Польщею. Його гетьманування стало останнім періодом відносної самостійності козацької держави перед посиленням імперського контролю.
Шлях до булави та обмежена влада
Скоропадський здобув освіту в Києво-Могилянській академії. Після переселення родини на Лівобережжя 1674 року він почав службу при гетьмані Івані Самойловичі. Під Іваном Мазепою кар’єра прискорилася: посади генерального бунчужного, осавула, а 1706 року — стародубського полковника. Після переходу Мазепи на бік шведів 1708 року Петра I терміново призначив Скоропадського гетьманом. Раду в Глухові провели під тиском царя. Нова булава прийшла з жорсткими умовами: перенесення столиці, введення російських військ і наглядачів. Скоропадський уникав називати Мазепу зрадником і зберігав нейтральні формулювання в документах.
У Глухові гетьман створив Генеральну військову канцелярію — ключовий орган управління. Вона контролювала суд, військо, фінанси та зовнішні зв’язки. Попри нагляд Петербурга, ця інституція залишалася осередком козацького самоврядування. 1711–1712 років Скоропадський під тиском царя видав універсали про переселення населення з Правобережжя. Від 100 до 200 тисяч людей перемістили на Лівобережжя, що знелюднило регіон. Сам гетьман намагався пом’якшити наслідки акції.
Скоропадський протестував проти захоплення земель російськими вельможами та заборони українського друку 1720 року. Він опікувався будівництвом церков, відновленням Успенського собору Києво-Печерської лаври та меценатством. 1722 року створення Малоросійської колегії стало для нього важким ударом. Гетьман помер 14 липня в Глухові. Його поховали в Гамаліївському монастирі.
Скоропадський не зміг повернути повну незалежність, але зберіг інституції самоврядування та культурні традиції. Його правління стало останнім часом, коли Гетьманщина існувала як відносно цілісний політичний організм. Сьогодні його ім’я носять вулиці в Конотопі та Прилуках.
