Кому дякувати за дефляцію за червень: як кури наближають НБУ до таргета
Кури біля годівниці як причина дефляції та падіння цін на яйця
Основною причиною уповільнення річної інфляції в Україні стало ситуативне падіння цін на яйця — на 28% за місяць порівняно з травнем 2026 року. Уже з наступного місяця очікується повернення до тренду прискорення інфляції.
Фундаментальні причини інфляції
Фундаментальна причина української інфляції залишається немонетарною. Це торговий дефіцит обсягом 68 млрд доларів на рік, що перевищує 30% ВВП. Дефіцит спричинений зростанням оборонних потреб та ударами Росії по виробничій базі підприємств. Він призводить до збільшення витрат виробництва, ускладнення технологічних і логістичних процесів, а також нарощування імпорту, що транслюється в споживчі ціни.
Основним драйвером інфляції є зростання цін промислових виробників — на 45% за рік, у тому числі на енергоносії на 84%. Інші вагомі фактори — підвищення акцизів на тютюн та пальне, зростання світових цін на енергоносії та олію, підвищення тарифів на водопостачання, а також девальвація гривні.
Фактор девальвації гривні поступово посилює вплив на споживчі ціни: у червні курс долара зріс на 7% порівняно з минулим роком. Близько 50% споживчих витрат та 30% матеріальних витрат виробників становлять імпортні товари, що формує девальваційно-інфляційну спіраль.
Інфляцію стримують державне регулювання цін на окремі товари та послуги, зокрема комунальні, невизначеність через воєнні ризики, що відтерміновує попит, а також статистичний ефект високої бази порівняння минулого року, особливо щодо м’ясопродуктів та яєць.
Композиція та наслідки
Понад 50% інфляції сформовано продовольчою групою, ще 25% припадає на автомобільне паливо та транспортні послуги. Натомість товари легкої промисловості, побутова електроніка та комунальні послуги стримують інфляцію. Волатильність річної зміни цін перевищує 50 відсоткових пунктів: від мінус 19% на яйця до плюс 33% на автомобільне паливо.
Роль монетарної політики НБУ залишається контрпродуктивною щодо інфляційних цілей через характер інфляції та слабкість монетарних інструментів. Жорстка політика обмежує можливості бізнесу розширювати виробництво, що в умовах торгового дефіциту провокує додаткову структурну інфляцію. Держава вже витратила понад 330 млрд грн на монетарну політику у 2022–2026 роках.
У результаті рівень кредитування економіки скоротився до 14% ВВП, а частка кредитів в активах банків впала з 37% до 29%. Це погіршило макроекономічний баланс між заощадженнями та інвестиціями.
Інфляційний таргет у 5% залишається занадто низьким для воєнних умов. Світовий досвід показує, що інфляція в межах 20% не створює проблем для зростання за наявності структурних розривів. Наслідком стали похибки прогнозів НБУ: у 2026 році строки досягнення таргета перенесли з 2027 на 2028 рік.
Поточна інфляція обумовлюється торговим дефіцитом і реалізується через зростання витрат. Девальвація додає тиску. Ефективність процентної політики низька. Для зниження інфляційного тиску потрібні інструменти стимулювання пропозиції, зниження ставок та пом’якшення регуляторного навантаження на кредитування.
