Порятунок від спеки та злив: як WWF-Україна пропонує перетворити Київ на “місто-губку”
Зелений парк з водоймами та стежками як приклад міста-губки для Києва
Щоб захистити киян та міську інфраструктуру, експерти WWF-Україна в межах міжнародного проєкту RESTORIVER розробили комплексну стратегію адаптації до зміни клімату. Вони проаналізували кліматичні ризики для Києва, Львова та Вінниці, стан водних екосистем і досвід європейських міст.
Наслідки зміни клімату дедалі відчутніше проявляються у великих містах
У столиці змінюється характер опадів: вони випадають рідше, але перетворюються на руйнівні зливи. Разом із тривалими хвилями спеки це створює значне навантаження на Київ. Ситуацію погіршує суцільне заасфальтування та щільна забудова. Вода не може природно всотуватися в ґрунт, через що перевантажується зливова каналізація, виникають підтоплення, потоки змивають у водойми сміття та бруд, утворюються «острови тепла» та погіршується стан міських річок і озер.
Як перетворити Київ на «місто-губку»
Повністю зупинити кліматичні зміни неможливо, але їхні наслідки можна мінімізувати. Проєкт RESTORIVER пропонує впроваджувати природоорієнтовані рішення, які перетворюють Київ на «місто-губку». Концепція передбачає утримання дощової води в ландшафті замість швидкого скидання у каналізацію. Це дозволяє поповнювати підземні води, знижувати ризик затоплень та полегшувати наслідки посухи.
Серед основних заходів — відновлення озер і річок, створення дощових садів, зелених дахів та систем збору дощової води. Експерти проаналізували чотири пілотні об’єкти столиці: озера Шапарня, Миколайчик і Єрик, а також долину річки Віта. На основі їхнього стану та європейського досвіду сформовано каталог рекомендацій, які можна застосувати по всьому місту.
Каталог охоплює гідрологію та водойми, озеленення та догляд, управління водою, а також інфраструктуру. Його матеріали можна використовувати під час розробки стратегій розвитку Києва, кліматичних програм та залучення міжнародних грантів. Головна мета — змінити підхід до міського планування, щоб вода сприймалася не як загроза, а як цінний ресурс для охолодження та розвитку столиці.
